Книжка-зав`язка

Прикладів якісного міського фентезі в українській літературі, на жаль, не багато. За цим субжанром закріпилася слава переважно жіночого улюбленця з відповідними любовними лініями, пошуками себе, пізнанням іншого. З авторів читач швидше назве Стефані Маєр, аніж Макса Фрая. Водночас, міське фентезі — це текстовий майданчик для обігрування саме культурологічних, а не любовних сценаріїв.

Прикметно, що зразок такого фентезі зʼявився в дитячій літературі, адже останні пʼять років бурхливий жанровий розвиток укрліт відбувається переважно в цьому сегменті.

Йдеться про роман Володимира Арєнєва «Порох із драконових кісток», який нещодавно вийшов друком у Видавничому домі «Києво-Могилянська академія», і є першою частиною дилогії «Сезон Кіноварі».

За структурою цей твір у мене асоціюється з аніме. Насамперед за зовнішніми ознаками: героями-школярами (Марта, Чепурун, Стефан-Миколай), які борються зі злом, навіть не так — зі Злом (хоча у світі Кіноварі діти самі приносять зло — драконові кістки — у своє життя, хто з цікавості, а хто — і з меркантильними цілями); вибором життєвого шляху (це передусім стосується Марти, адже всі її дії зумовлені одним бажанням — вирватися з маленького містечка на навчання, бо вдома вона перспектив не бачить, точніше бачить, проте вони її не тішать).

Але про все по-порядку.

У Нижньому Ортинську жила собі дівчинка Марта. Мала вона батька, якого дуже любила, мачуху, яку терпіти не могла, ходила до школи й шалено мріяла поїхати до столиці на навчання. Та на це потрібні гроші. Мачуха працювала в перукарні, батько підрядився воювати, а сама дівчинка у вільний від навчання час підробляла в Інкубаторі. Проте, як їй здавалося, цього було замало. Випадково в Марти відкрився дивовижний талант — уміння знешкоджувати кістки драконів, чим дівчинка і скористалася, співпрацюючи з Губатим (дільцем чорного ринку), а отримані гроші приховала.

Однак, виявилося, що кістки дуже небезпечна річ, і не тільки тому, що можуть невпізнавано змінити людину. Очі на це дітям відкрив дід Стефана-Миколая.

Не буду переказувати фабулу — який у тому сенс? Є в книжці й карколомні пригоди, і велика кількість загадок, які змушують читача співпрацювати з автором, а не пасивно сприймати написане: що сталося з батьком, який повернувся з війни геть іншим? Ким є насправді новий учитель Вегнер? І хто такий учитель Штоц? І чому навколишній світ сильно відрізняється від того, про який розказують на уроках? Це треба зрозуміти Марті, побачити начебто буденні, звичні речі під іншим кутом зору.

Художній світ твору скомпоновано як антиутопію. Загалом впізнавану пострадянську дійсність (депресивне містечко, розшарування населення за статками, школа, тусівочні місця дітей, побут, війна, чоловіки, які звикли воювати, бо були задіяні у різних війнах) змінено саме фантастичним елементом — драконами, їхнім пануванням та впливом, який відчувається (і не тільки на рівні фізичної присутності у вигляді кісток) й під час описуваного в книжці. Не даремно постійно виникає спокуса зʼясувати, хто з персонажів на ділі є драконом.

Важливим елементом світу є війна у її, так би мовити, тилових проявах, а точніше — її наслідки, які спостерігаються в суспільстві. І минула війна, яка лишилася в тілах і душах друзів Мартиного батька й однокласниці Аделаїди Штейнер. І та, що точиться «тут і зараз» за сотні кілометрів від Мартиного дому, але результати її очевидні: єгері, змінені, медогляди тощо.

Без пафосу, моралізаторства, загравання із читачем В. Арєнєв, щоправда, тільки прокреслює розвиток сюжету. Бо, якщо вже вдаватися до літературознавчих термінів, то в «Поросі із драконових кісток» ми маємо експозицію, завʼязку та самі колізії (трикутник батько-Ельза-Людвіг, події навколо щелепи та ін.). Тому фінал ставить більше питань, ніж дає відповідей.

Але загадки на цьому не закінчуються.

Письменник погрався із прізвищами персонажів — не всі прізвища є «просто прізвищами». Десь серед Вакенродера, Фліпчак, Штейнер, Штоца, Кадиш, Будари, Гіппеля, Вегнера, Клауса, Баумгертнера, де Фіссера, Трюцшлер та інших приховано реальних людей (зрозуміло, що йдеться про алюзії). Наприклад, 1913 року в Амстердамі видано книжку «Дракон в Китаї та Японії» автором якої був М. В. Де Фіссер.

Крім того, серед ілюстрацій, які виконав, уже традиційно, Олександр Продан, розкидано натяки на майбутні події.

Ось такий ребус.

«Порох із драконових кісток» вже здобув визнання: книжка увійшла до Довгого списку премії Дитяча Книга року ВВС-2015, до довгого списку «ЛітАкценту року — 2015», а також до короткого списку «Книгуру». Командою підготовлене таке рідкісне явище на нашому книжковому ринку, як booktrailer українською та англійською мовами. 

І, власне, закінчу компліментами видавництву — Видавничому дому «Києво-Могилянська академія», оскільки маємо мистецьку річ.

Сезон розпочато. Чекаємо на продовження.