Сирота Любов

Сирота Любов Макарівна – поетеса, публіцистка, драматургиня, народилася 1956 року в Казахстані – в м. Іртишську Павлодарської області. Дитинство і юність авторки минули в столиці Киргизії Фрунзе (нині Бішкек), де вона була членом міського літоб’єднання «Гірські Зорі», тож і перші твори друкувалися в киргизькій періодиці.

У 1975 р. разом із батьками переїхала на прабатьківщину – в Україну, де закінчила філфак Дніпропетровського держуніверситету. Працювала керівником літоб’єднання «Пошук» в Комсомольську (нині Горішні Плавні) Полтавської області, а з 1983 р. керувала літоб’єднанням «Прометей» палацу культури «Енергетик» у Прип’яті.

Після Чорнобильської катастрофи та евакуації з Прип’яті Любов Макарівна мешкала в Києві, до 1992 р. працювала редактором кіностудії ім. О. Довженка. Її вірші, статті та есеї публікувалися в колективних збірниках, журналах та газетах колишнього СРСР і України. Широко відомою поезія Любові Сироти стала після виходу в світ її поетичної збірки «Ноша» та гостро викривального художньо-публіцистичного фільму Роллана Сергієнка «Поріг», співавторкою  та однєю із героїнь якого вона була.

Твори Любові Сироти перекладені англійською, німецькою, польською, іспанською, італійською, японською та іншими мовами світу. А завдяки професорові Вашингтонського університету Полю Брайнсу її вірші (в англійських перекладах Єлизавети Річ та Леоніда Левіна) звучали по Національному радіо Америки (Program Terra Infirma), були опубліковані в антологіях: "Life on the Line: Selections on Words and Healing"; "Perspectives from the Past"; "A Fierce Brightnesss: Twenty-Five Yars of Women's Poetry", а також у канадських та американських журналах: "Calyx", «Жіночий Свiт», «Промінь», "Journal of the American Medical Association"; "New York Quarterly", "WISE", "The Russell Record Magazine", "The Modern Review", "In Our Own Words" та ін.