Конституційна справедливість. Ліберальна теорія верховенства права. Тревор Аллан

Американському дослідникові верховенство права бачиться специфічною його досконалістю. Розрізнення внутрішньої та зовнішньої моральности права дозволяє виходити на питання про те, що концепт «правової моральности» відображає імпліцитний ідеал згоди, а тому право постає як заклик до раціональної згоди раціональних аґентів, тобто взаємна згода керованих та керівників. Звісно, прикладовий матеріял, який використовує автор, потребує значного обсягу знань та ерудиції, його теоретичні виклади навіть за умов бажання подискутувати з ним дозволяють по-іншому подивитися на очевидність права та моралі. Дослідник ніби відкриває внутрішній бік механізмів реґуляції поведінки, поширених у суспільстві.

Тлумачення права як співпраці керівників і керованих проєктує розмисел у площину зокрема й політологічної проблематики. Алан захищає уявлення про правове зобов’язання як моральний обов’язок, де аксіомами стає те, що будь-яка ініціятива влади має передусім отримати згоду громадян на підставі спільного розуміння суспільного блага. Врядування тут залежить від морального діялогу між громадянами та державою, а тому не досить того, що закон сформульовано на основі уявлень про суспільне благо, бо його застосування має базуватися на процесуальній чесності. Право містить в собі моральні спонуки, тому обґрунтованість кожного вироку досягається часто саме чесністю процедури.

Особливої уваги вартий аналіз місця свободи слова в контексті таких міркувань, бо в Алановому тлумаченні вона пов’язана серед іншого і з розрізненням між переконуванням та провокуванням, бо в першому ми закликаємо діяти відповідно до добрих намірів, а в другому — понукаємо до дій іншими засобами. Проте очевидним для американського професора стає те, що ідеал рівности та безсторонности передбачає існування суспільного розуму. Позов до суду кожного громадянина є водночас і апеляцією до вимог справедливости. Суспільний розум у широкому значенні можна трактувати як апеляцію до взаємоконкурентних моральних поглядів, а його одиничним випадком якраз і буде судовий розгляд. Ось тут і постає цікавий теоретичний підтекст: він дозволяє помітити внутрішній бік правового реґулювання, котрий уможливлює і симуляцію внутрішньої моральности, і викривлення моральности зовнішньої, і поширення політичного фаворитизму там, де суспільний розум недостатньо розвинений.

Видання здійснено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Зміст:

І. ВСТУП

1. Верховенство права як „верховенство розуму”.
2. Британський конституціоналізм: „верховенство права” Дайсі.
3. Громадянська рівність та „конституційна” демократія.

1. Верховенство права і рівноправна справедливість.
2. Законодавче затвердження повноважень виконавчої влади: загальне право і громадські цілі.
3. Судочинство і закон: „внутрішня моральність права” Лона Фуллера.

1. Ліберальна інтерпретація “внутрішньої моральності” права.
2. Зобов’язання підкорятися закону: правові та моральні аспекти.
3. Моральна та конституційна концепції права.
4. Невід’ємна моральна цінність процесуальної чесності.

1. Верховенство права і свобода слова: “право на громадянську непокору”.
2. Громадянська непокора та “правовий послух”.
3. Пропаганда і підбурювання: критерій “видимої та нагальної небезпеки”.
4. „Право зберігати мовчанку” як право протестувати.

1. Вступ.
2. Адміністративна справедливість та конституційний принцип.
3. Судові функції та виконавчі органи: сфера „квазі-юридичного”.
4. Законодавчі класифікації та визначення „акту позбавлення прав”.

1. Політичні питання та межі підсудності.
2. Конституційний звичай та політичний принцип.
3. Процедура перехресного допиту та переваги "юридичного обмеження".

1. Вступ.
2. Судовий перегляд адміністративної дії: конституційні підстави.
3. Моральні підстави "права визнання" Гарта.
4. Розвиток "права визнання": людські права та європейський закон.
5. Конституційні обмеження парламентського суверенітету.

1. Рівність та відокремлення судової влади.
2. Процедурна та фактична процесуальна чинність: закони ex post facto та несправедливе законодавство.
3. Передбачувані права, народний суверенітет та юридичний нагляд.
4. Право на справедливий судовий процес у кримінальному переслідуванні.

1. Моральний плюралізм та правовий розум.
2. Пропагування конвенційної моралі: демократія та лібералізм.
3. Громадські цілі та приватна свідомість.