Рецензія на монографію Е. Афоніна і А. Мартинова «Українське диво: від депресії до соціального оптимізму»

Рецензія на рукопис монографії Едуарда Афоніна і Андрія Мартинова «Українське диво: від депресії до соціального оптимізму»

(серія «Відкрита дослідницька концепція». Вип. 18).

Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2019. 296 c.

Ключовим поняттям соцієтальної психіки є «архетип» як універсальна модель несвідомої психічної активності, котра опосередковано впливає на людське мислення і суспільну поведін-ку. Різні архетипи впливають на ментальність, тобто історично обумовлену специфіку мислен-ня народів, країн, локальних цивілізацій. В умовах нинішніх глобальних процесів змін зазнає насамперед система символічних кодів, норм та цінностей національних культур, внаслідок чого розмиваються старі засади ідентифікації, які склались історично. Водночас процеси глобалізації створюють нові ідентичності. Автори рецензованої монографії звертають увагу на можливість появи нової української ідентичності як результату суспільного дива.

Характер перехідної до епохи глобалізації доби визначається, з одного боку, впливом ста-рих тенденцій, властивих добі модерну – монізму, що виявляє себе у політичних стереотипах «більшовизму» і колективізму, економічних ідей індустріалізму, планової або фізичної економіки, економічного детермінізму тощо. З іншого боку, набирають впливовості нові тенденції сучасного Постмодерного суспільства – ствердження економічного і політичного плюралізму, становлення засад монетарної ринкової економіки, включно з її інформаційно-інноваційним компонентом, та домінування впливу культури, зокрема психосоціальної культури, на індивідуальний, суспільний та в цілому на цивілізаційний розвиток. 

Основою нової – соціокультурної ідентичності є особистісна самоідентифікація. Французь-кий психолог С. Московічі наголошував, що особиста ідентичність є однією з соціальних репрезентацій самовизначення. Загалом же нова соціокультурна ідентичність України, що постає під впливом ендогенних та екзогенних чинників, має суперечливий характер і познача-ється на перебігу її суспільно-трансформаційних процесів. 

Зокрема, у Східній Україні донині виявляють свій вплив на поведінку людей до шести рів-нів етнічної та регіональної ідентичності (українська, радянська, російська та декілька регіона-льних). Водночас суттєвий вплив на внутрішні суспільні процеси в Україні мають потужні зовнішні чинники. 

Зазначені тенденції, власне, й зумовлюють особливості змін соцієтальних властивостей України як національно-державного утворення. Як наслідок, головний її геополітичний інтерес маркується по лінії Північ-Південь, хоча в силу свого географічного розташування вона так чи інакше включена у тривале протистояння за віссю Схід-Захід. 

Втім, визначена авторами дослідження специфіка українського коду культури («золотий переріз») обумовлює медіанну психосоціальну культуру України, яка надає їй унікальну можливість виконувати в сучасному світі роль посередника, комунікатора, третейського судді у вирішенні проблем, що виникають у відносинах між різними цивілізаціями. 

Тож в якості висновку:

1) варто розділити з авторами їх оптимістичний запал, який ґрунтується на 84-х моніторингових дослідженнях «Української школи архетипіки», здійснених за авторськими методиками протягом 1992-2018 років. 

2) в цілому заслуговує на підтримку та рекомендацію до друку представлений авторами рукопис книги «Українське диво: від депресії до соціального оптимізму», аби з книгою могла ознайомитись широка українська громадськість.

Л. В. Сохань

доктор філософських наук, професор, 

член-кореспондент НАН України