Володимир Арєнєв: ненависть повертається і труїть нас

BBC Україна:  Звідки у вигаданому вами світові, який дуже схожий на наш світ, взялись дракони?

Володимир Арєнєв: Цей прийом не мною вигадано, звичайно. Коли беремо наш світ і проблеми, і за рахунок того, що називається уречевлена метафора, можемо говорить про якісь актуальні для нас проблеми трошки наче зі сторони, відсторонено, дивлячись із перспективи.

У першій частині ми бачимо тільки кістки драконів. Ці кістки, по суті, для мене були уособленням ненависті, яка весь час продукується у соціумі за різних умов. Її неможливо позбутись, просто механічно перетворивши на щось. Вона весь час повертається, вона труїть нас, землю, на якій ми живемо.

І дракони  — як влада, влада як дракон, що змінює людей певним чином. Навіть тих, які, на перший погляд, не підпадають під вплив цієї сили.

BBC Україна: Тобто це метафора ненависті до влади?

В.А: Ні, це метафора ненависті, яку продукує влада чи інші структури у соціумі. Не реакція на щось, а те, що вони свідомо провокують у людях для своїх власних цілей.

Якщо підсумувати: це метафора ненависті, яку в нас намагаються викликати чи викликають інші люди. Наприклад, щоб нами маніпулювати.

BBC Україна: Тобто концентрована суспільна ненависть?

В.А: Так, ненависть, яка продукується і в суспільстві в цілому, і в окремих людях.

Спілкуєшся із кимось у Facebook та бачиш, як людині рве дах, а потім спілкуєшся із цією людиною вживу  — і вона інакше поводиться. Це один із прикладів того, як це відбувається.

BBC Україна: Можливо ви розповісте, що буде далі із головною героїнею Мартою?

В.А: Неодмінно розкажу у другій частині книжки. Було би нечесно просто відкрити якісь речі, розповісти про сюжет. Якби можна було переказати сюжет двома-трьома реченнями, то навіщо писати всю історію?

Можу сказати, що почнеться ця книжка, я якраз зараз її пишу  — словами: «Коли у місті з’явились песиголовці, Марта була в Інкубаторі і …».

BBC Україна:  Хто такі ці песиголовці, з якими воює ця вигадана країна?

В.А: Ця інтрига теж розкриється у другій частині. Але загалом це образ іншого, образ ворога. Він існував і в середньовіччі, і в античності.

Вважалось, що є ойкумена, освоєні цивілізацією землі, а десь там далеко за рікою, за лісом, за горами живуть інші істоти  — люди з однією ногою, люди, які вміють накриватись вухами, люди, в яких немає голови, а обличчя на тулубі. І от серед усіх цих різних істот існували песиголовці. Такі чужі створіння, які своєю зовнішністю одразу нам повідомляють, що вони не такі, як ми.

Я спостерігав, як люди змінюються у соцмережах, у публічних виступах, у повсякденному бутті. Хтось в кращий, хтось у гірший бік.

Дивлячись за цим всім, на ці події, в якийсь момент у мене виникла історія про Марту, в якої батько поїхав (на війну  — Ред.) і повернувся таким, яким повернувся.

Іще в ті дні у мене якраз виникла думка, що ми всі так чи інакше піддаємося впливу. В якихось ситуаціях ми можемо перебрати у вислові емоцій, в реакціях. Із зрозумілих причин: бо ми ніколи не стикались із тим, що відбувається, і дай Бог, щоб це якомога швидше закінчилось.

Але яким чином це впливає на дітей та підлітків? Цей величезний вплив  — і жорстокості, і ненависті, і якихось крайнощів. Мені здавалось, що вони не можуть захищатись так, як можемо ми.

Це був ще один поштовх, говорити через цей світ і цю історію.

BBC Україна: Тобто показати підліткам, як захищатись від жорстокості?

В.А: Ні, я не даю рецептів. Це було би надто самонадіяно з мого боку. Я говорю про проблему. Вона існує! Будьте уважними, будьте пильними до того, що ви робите, як ви реагуєте, кому ви вірите, зрештою.

BBC Україна: Ви раніше казали, що вікова категорія читачів трошки вища, ніж у вашій попередній книзі «Душниця»  — від 14 років. Це пов’язано із темою «Пороху...», чи із тим, що ваші читачі дорослішають із наступною книжкою?

В.А: Це нижня вікова планка, бо і «Душниця» і «Порох...» цікаві також для дорослого читача. Просто дитина або підліток прочитує один рівень, а дорослий читач побачить відсилку до Е.Л. Шварца чи інших текстів, може знайде цитату із Жадана чи Шевченка в якомусь місці.

Чому таке обмеження у віковій категорії? Мені здається, що «Порох» жорсткіший. Там є і нецензурні вислови, і ті проблеми, із якими стикається Марта. Є певна відповідальність перед тими, хто читатиме, має бути якась планка  — для мене, це 14 років.

BBC Україна: Можливо розкажете неуважним читачам, де у тексті є цитати із Шевченка, наприклад?

В.А: Мені би не хотілось цього робити, бо це необов’язкові речі, дрібнички. Без них читачі отримають у сюжеті те, що там закладено.

Ті, хто в першій частині розшифрував назву дилогії «Сезон Кіноварі», розуміють чому так. Я поки не буду розкривати, у другій частині це буде сказано відкритим текстом.

BBC Україна:  Тобто ви поясните всі ці деталі у другому томі?

В.А: Я розумію, що одна із найбільших претензій до «Пороху» в тому, що багато рушниць, які висять, не вистрелили. Тому що це перша частина. Відповідно у другій будуть всі відповіді.

Я знаю від початку до кінця, що там відбулось.

Більше того, в деяких випадках, як я впевнився, перепитуючи деяких читачів  — те що здається, що відбулось, це не те, що відбулось насправді. Це гра, це фокуси, до певної міри обман, але потім буде видно, що за цим стояло, яка логіка.

BBC Україна: Тобто ви вже знаєте точно, що станеться у другій частині?

В.А: Можуть бути якісь дрібні зміни, але основні сюжетні, вузлові моменти  — прописані.

Я знаю чітко, який буде фінал, які герої до нього дійдуть.

До речі, в першому томі в ілюстраціях є деякі спойлери, які стануть зрозумілими, коли з’явиться другий том.