Як читати наукову літературу?

Інтегральний метод

Уявіть собі: ви прийшли до супермаркету, але десь загубили список товарів, які необхідно купити. Тепер ви блукаєте торговим приміщенням і намагаєтеся згадати, що саме слід придбати. Вочевидь, такий непевний пошук потребує значно більше часу, аніж ті випадки, коли ви заздалегідь знаєте, що насправді вам треба.

Спочатку визначити елементи, які вам потрібні, а потім цілеспрямовано їх відшукати – у цьому і полягає базовий принцип стратегій ефективного читання й інтегрального методу зокрема.

У такому разі елементами наукового тексту, на яких доцільно зосередити власну увагу під час читання, є наступні смислові блоки:

1. Назва (книги, статті).
2. Автор.
3. Джерело (рік, видання, місто, номер журналу тощо).
4. Основний зміст, тема.
5. Фактографічні дані (цифри, дати, терміни і т. д.).
6. Особливості тексту (що вас здивувало/надихнуло/відштовхнуло), сумнівні (дискусійні) тези, критика.
7. Новизна тексту, можливості його практичного застосування.

Читаючи, знайдіть відповіді на запитання, поставлені кожним блоком, наповніть їх відповідною інформацією, занотуйте отримані результати. Багаторазове застосування цього методу сприяє формуванню інтегрального сприйняття тексту (коли мозок автоматично відокремлює основний зміст від другорядного, швидко знаходячи необхідні дані).

Зауважте, що краще запам’ятати сам алгоритм допоможе яскравий образ чи асоціація. Наприклад, інтегральне читання можна пов’язати із процесом запуску космічного корабля. Тоді ви визначаєте назву корабля, екіпаж, дату, час і місце запуску, програму польоту, факти, отримані під час польоту, його особливості тощо.

Диференційний метод

Ви знову в супермаркеті. Проте на цей раз вам потрібно серед купи типових товарів на одній полиці обрати лише один. Для того, щоб якнайшвидше визначитися, необхідно чітко усвідомити, що саме ви шукаєте, і зуміти одразу оцінити весь запропонований асортимент.

Диференційний метод пов’язаний із тим, що «асортимент» наукового твору також доволі одноманітний та неоднаково важливий. Тобто лише 25 % від загальної інформації становлять основний зміст і відображають головні ідеї будь-якого наукового тексту. Решта 75 % – це так звана текстова надмірність (перефразовані та «розтягнуті» ключові тези, доповнені другорядною інформацією).

Це у свою чергу означає, що для цілісного розуміння наукової книги або статті їх необов’язково читати повністю, важливо вміти вхопити «золоте ядро». Для цього існує такий алгоритм:

1. Визначення ключових слів: предметних слів, що позначають об’єкт, його ознаку, стан або дію. Наприклад: статистика, набір цифр, наука, метод.
2. Виокремлення змістовних рядків: пар слів; комбінацій ключових та допоміжних слів, що у стислому вигляді відображають зміст ключових слів. Наприклад: статистика – це набір цифр; статистика – це наука; статистика – це метод.
3. Виокремлення ланцюга значень: сукупність змістовних рядків, що становить «ядерне» значення змісту тексту. Наприклад: статистика – це наука і метод.

Бачимо, що диференційний метод спрямований на обробку лише основної змістовної частини тексту. Більш детальну інформацію про обидва методи пропонує праця О. Кузнєцова та Л. Хромова «Техніка швидкого читання».

Метод Мартіна Ідена

Є чому повчитись і в головного героя однойменного роману Джека Лондона Мартіна Ідена: «Читаючи, Мартін призвичаївся робити виписки і наробив їх так багато, що нікуди було класти, тоді він протяг через кімнату кілька мотузків і вішав на них свої замітки, мов білизну.

Мартін не гаяв ані хвилини. На дзеркалі в нього висів список нових слів, і, голячись, одягаючись або зачісуючись, він повторював їх напам’ять. Такі самі списки висіли на стіні над гасницею, і він заучував їх, коли готував їжу або мив посуд. Списки ці весь час мінялися. Кожне незнайоме або малознайоме слово, що траплялося при читанні, він одразу ж виписував і, коли таких слів збиралося чимало, друкував їх і вивішував на стіні або на дзеркалі. Він навіть носив такі списки в кишені, заглядаючи в них принагідно на вулиці або в крамниці».