Ліна Костенко

Костенко  Ліна Василівна (19 березня 1930 р.)   – українська письменниця, поетеса-шістдесятниця. Лауреатка Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), Премії Петрарки (1994).

У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним з лідерів продажу серед українських книжок у 2011 році.

Почесний професор  «Києво-Могилянської академії », почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів.

Відмовилася від звання Героя України. В сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.